by

Неймовірні пригоди. Мачу Пікчу.

В середу 9-го січня зранку ми прибули із Арекіпи в місто Куско – столицю імперії інків. Одне з найгарніших міст, в яких ми бували (Артем сказав, що для нього найгарніше взагалі з усіх). Погулявши трішки по ньому, ми виробили оптимальний для нас маршрут до Мачу Пікчу. Найкомфортніший варіант – потяг прямо із Куско, але коштує він в районі $100, тому ясно, що варіант не для нас 🙂 Другий варіант – автобусом (точніше кількома автобусами), і нарешті найпрекрасніший варіант – автобусом до Ольянтайтамбо і звідти пішки вздовж залізничної колії 🙂

Сашко з Марусею вирішили, що вхід на Мачу Пікчу (128 солей, або 50 баксів, або 400 грн) це занадто дорого, та й дорога до нього не з дешевих (по грошах чи силах), і залишилися в Куско. Обіцяли залишити нам повідомлення, де вони будуть, але так і не залишили, тому гадки не маємо, де вони зараз 🙁

Отже, накупивши в супермаркеті їжі на доріжку, в четвер близько 5 ранку ми вже рушили із Куско до міста Урубамба, де сіли на колектіво (маршрутку) до Ольянтамбо. Трішки поснідали, знайшли клаптик із футбольного м’яча із написом Ukraine, сприйняли це як гарний знак і пішли…

Дорога звісно була не просто гарна, а мальовнича! Йти треба було нам 40 км, але це суто по колії, а оскільки ми йшли по дорозі (якщо така була), яка петляла навколо рельсів, то пройшли ми ще більше. Йшли по долині, ніяких складних підйомів чи спусків, але втомилися добряче під кінець. На шляху навіть зустрічали людей, які йшли назустріч 🙂 Загалом від Ольянтайтамбо до Агуас Калієнтес ми йшли 10 годин 40 хв. Це була незабутня подорож 🙂

В Агуас Калієнтес (які ще називають Мачу Пікчу Пуебло) ледве знайшли хостел дешевше, ніж 40 солей з двох – сторгувалися за 35 🙂 Переночували, встали о 4:00, випили йогурт з печивом, і пішли потихеньку на Мачу Пікчу. На вулиці йшов дощ, спочатку маленький, потім став сильніший, тому в якийсь момент я вирішив повернутися за курткою, відповідно, біля входу на підйом до Мачу Пікчу ми були о 5:30, і ми були майже останні в черзі. Ще багато людей піднімалося на автобусах (таке щастя коштує 15 солей в обидві сторони), але ясно, що це не для нас 🙂 Йшов прекрасний ранковий дощ, а ми піднімалися кам’яними сходами… Зайняло це в нас півгодини. Зверху в нас вже перевірили квитки сканером (тому не думайте проскочити там зайцем) і ми були там… в тому місці, про яке мріють дуже багато людей, ми були там… Було холодно і ще йшов дощ, майже все було в тумані чи то в хмарах, але все одно ми були на Мачу Пікчу!

Прогулялися до воріт сонця, погуляли з ламами, походили по руїнах, насолодилися побаченим і пішли спускатися. Спуск на диво зайняв набагато менше часу, принаймні по відчуттях 🙂 Пообідавши на ринку за 7 солей, трішки відпочивши, ми рушили пішки до гідроелектрики – станції, звідки вже є дорога для автомобілів. Там сіли сіли на маршрутку до Санта Терези, звідти до Санта Марії, і вже звідти до Ольянтайтамбо. Останній відрізок мав зайняти дві з половиною години, але зайняв десь 4 з половиною. На одному відрізку розмило дорогу, спочатку витягували машину, що застрягла, потім приїхав екскаватор (Артем сказав, що от цей зараз маршрутки вкатає в землю), ну десь так і було 🙂 Одним словом, приїхали в Ольянтайтамбо, переночували, на ранок подивились, що вхід на руїни Ольянтайтамбо 70 солей і спокійно поїхали в Куско 🙂

І от ми тут. Завтра, швидше за все, поїдемо в Наску, дивитися на загадкові лінії і зображення тварин, намальованих на пустелі, які видно тільки з висоти, стоячи на землі, здається, що це просто доріжки. Тому знайшли їх тільки, коли хтось пролітав над пустелею на літаку. Ось так от…

Ну і як завжди, фотки тут 🙂

Залишіть коментар

Comment

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.